Вечір, де оживають наші спогади

Згадай…

Як ми стояли в чергах, щоб потрапити на вечірку.

Як когось могли не пустити через дрес-код — і тоді вся компанія йшла підкорювати інший клуб.

Як, не маючи столу, ми складали сумки в центр кола — щоб мати свою “базу” і танцювати навколо.

А якщо в тебе був стіл… — ти вже був легендою вечора.

Ми танцювали не тільки на танцполі, а й біля столиків.

Свисток на барі підганяв пити шоти.

Музика звучала голосніше за розмови.

Підбори були вищі за можливості.

А вечори — були довші за ніч.

У нас є багато цих спогадів.